MasterTop P 617 (двокомпонентна епоксидна ґрунтовка)

MasterTop P617 — двокомпонентний епоксидний ґрунтувальний склад, без розчинників, для сухих бетонних основ (до 4% вологість). Призначений для застосування в системах епоксидних і поліуретанових підлогових покриттів MasterTop та епоксидної гідроізоляції як ґрунтувальний шар. Має низьку в'язкість і глибоко проникає в бетонну основу. Застосування: ■ Застосовується всередині приміщень. Для сухих умов експлуатації. ■ Застосовується як ґрунтовка в системах епоксидних і поліуретанових покриттів підлоги MasterTop®. ■ Як ґрунтовка з наповненням кварцовим піском у співвідношенні від 1:0,5 до 1:2. ■ Використовується як забезпечення просочення бетонних і цементно-піщаних основ. ■ Допускається використання матеріалу як ремонтного складу в суміші з прогартованим кварцовим піском. Співвідношення сполучного/кварцового піску та фракції піску необхідно вибирати з огляду на типи дефектів, що ремонтуються. ■ Як високонаповнена суміш на основі кварцового піску для виготовлення плінтусів із викручуванням (галтелі). Переваги: ■MasterTop® P 617 забезпечує чудову адгезію полімерному покриттю з основою. ■ Матеріал не містить летких органічних речовин, тому за потреби може застосовуватися як універсальний ремонтний склад. ■ Не має неприємного запаху під час нанесення. Вимоги до основи Матеріал MasterTop® P 617 застосовується в системах покриттів підлоги MasterTop® практично за всіма типами мінеральних основ. Найпоширеніші типи: нові або старі бетонні основи, самонівілювальні цементні маси, а також спеціалізовані цементні ремонтні склади, наприклад, MasterEmaco®. Роботи з влаштуванням полімерного покриття з використанням MasterTop® P 617 за традиційним бетоном необхідно виробляти не раніше, ніж основа досягне 70% своєї маркової міцності, завершиться первинна зсідання і його масова вологість буде не більш ніж 4% (зазвичай, це відбувається через 28 діб після укладання). Упродовж цього часу основі необхідний певний догляд, який полягає в забезпеченні температурно-вологих умов витримки. Рекомендується застосовувати традиційні методи догляду за бетоном. У разі застосування різних мембраноутворювальних засобів з догляду, їх необхідно повністю видалити в межах заходів щодо підготовки основи. Вологість основи необхідно визначати за допомогою діелькометричного вологоміра або використовуючи СМ метод (карбідний). У конструкції основи бетонної підлоги ґрунтом має бути передбачений і якісно виготовлений гідроізоляційний шар. Це також необхідно в конструкції основи по плиті перекриття, коли в нижчерозкладних приміщеннях мають місце вологі процеси або перепади температур. Капілярне підіймання вологи в основі неможливе — це може призвести до відшарування полімерного покриття. Усі забруднення, як-от: цементне молочко, плями від ГСМ, сліди від гуми, різних шпаклівок і фарб мають бути повністю видалені, оскільки впливають на адгезію матеріалу до бетону. Міцність основи на стискання має бути не менш ніж 20 МПа, а когезійна міцність (на відрив) не менш ніж 1,5 МПа. Ці параметри зручніше визначити, використовуючи склерометр (або молоток Шміфта) і адгезіметр (ПСО-5МГ4 або аналогічний). Рівність основи визначається вимогами та умовами експлуатації. Також допустимі значення залежать від обраної системи полімерного покриття. Зазвичай горизонтальне відхилення за рівностями не має перевищувати 4 мм на 2 м для стандартних умов і 2 мм на 2 м для покриттів із підвищеними вимогами за рівною здатністю. Вимірювання виробляються за допомогою 2 м рейки або правила. Основа перед нанесенням покриттів не має мати тріщин, порожнин, розшарувань і ослаблених неміцних ділянок. Всі такі дефекти мають бути попередньо відремонтовані. Вибір матеріалів і технологій ремонту залежить від типів наявних дефектів, конструкції основи та експлуатаційних навантажень. Для отримання докладнішої інформації з цього розділу звертайтеся до фахівців компанії BASF. Підготовка основи Механічна підготовка основи застосовується не тільки для видалення забруднень і відкриття пор, але й для збільшення площі поверхні та поліпшення адгезії полімерного покриття. Чим текстурованіша поверхня виходить унаслідок оброблення, тим вища адгезія покриття, і, отже, вища його стійкість до динамічних навантажень і довший термін експлуатації. Найоптимальніший метод підготовки основи вибирається залежно від його стану, конструкції, наявних дефектів, передбачуваних експлуатаційних впливів і вибраної системи полімерного покриття. Найкращим методом підготовки для підлог схильних до чималих динамічних навантажень, впливу хімічних речовин або перепадів температур є фрезерування або дроберструминне оброблення. У ряді випадків, цей тип підготовки основи потребує додаткового шпаклювання перед нанесенням основних шарів покриття. Найпоширеніший тип підготовки основи — шліфування. Під час використання цього методу підготовки рекомендується застосовувати алмазні абразивні елементи більшої великості. Результатом обробки має бути добре текстурована поверхня, бажано, щоб після оброблення відкрився (ста видно) мінеральний заповнювач (щебінь, великий пісок). Після оброблення основа має бути ретельно забезпечена за допомогою промислового пилососа. Не допускається використовувати воду в процесі оброблення й очищення основи. Умови застосування Температура основи в процесі нанесення матеріалу має бути від +8 °C до +30 °C. Необхідно пам'ятати, що іноді температура основи може бути нижчою за температуру повітря на 3-4 °C. Украй небажана в межах однієї робочої зони наявність ділянок з великою різницею за температурою основи. До цього можуть призвести різні чинники, наприклад, сонячні промені, різне обладнання в приміщенні, температурні процеси в суміжних приміщеннях тощо. Температуру основи простіше виміряти за допомогою пірометра (інфрачервоний безконтактний термометр). Температура основи має бути на 3oС вище «точки роси». «Точка роси» — це температура повітря, за якої у приміщенні утворюється конденсат. Температура повітря на будівельному майданчику має бути від +8 °C до +30 °C. Надзвичайно небажана наявність протягів — це може призвести до дефектів поверхні: бульбашки, бриж, крокрен, липкі зони. Вологість повітря на об'єкті має бути не більш ніж 85% за температури вище +23 °C і не більш ніж 75% за температури +10 °C. Вологість і температуру повітря зручніше вимірювати за допомогою термогігрометра. Температура компонентів матеріалу має бути приблизно +20 °C. За високої температури на об'єкті бажано мати температуру матеріалу приблизно +15 °C, а за низької температури на об'єкті, навпаки, бажано мати температуру матеріалу приблизно +25 °C. Температура матеріалу та основи, вологість і температура повітря безпосередньо впливають на такі властивості матеріалів, як в'язкість (тікучість), час життя, терміни полімеризації, зовнішній вигляд поверхні та наявність/немає різних дефектів. Приготування матеріалу Матеріал MasterTop® P 617 складається з двох компонентів: «А» — епоксидна смола (12,6 кг) «В» — затверджувач (5,4 кг), які розміщені в ретельно підібраному співвідношенні. За потреби часткового використання комплекту треба чітко дотримуватися масового співвідношення компонентів (перед зважуванням потрібно перемішати компоненти незалежно один від одного). У разі неспостереження цього правила, можлива поява жирної плівки на поверхні, залишкова липкість або втрата фізико-механічних властивостей шару. Послідовність приготування матеріалу: ■ розкрити ємності з компонентами та ретельно перемішати компонент «А» (смола) у заводській упаковці, за допомогою низькообертистого міксера зі спіральною насадкою типу «Helical» (300 — 400 обертів/хв); ■ повністю перелити компонент «В» (витвердувач) на місткість компонента «А» (смола) і ретельно перемішати упродовж 2-3 хвилин до отримання однорідної консистенції матеріалу. Водночас мають захоплюватися ділянки, що прилягають до дна та до країв змішувальної місткості; ■ перелити матеріал у другу, чисту ємність і знову перемішати впродовж 1-2 хвилин. ■ За потреби кварцові піски та інші наповнювачі додаються в попередньо змішаний матеріал, що в'яне, у разі постійного перемішування. Треба перемішувати до отримання гомогенної суміші. Під час перемішування компонентів насадка міксера не має сильно підійматися над рівнем матеріалу, щоб не залучати зайвого повітря до складу. Хімічна реакція між компонентами «А» і «В» — екзотермічна, тобто відбувається з виділенням тепла, що скорочує час життя складу, тому об'єм затвореного матеріалу має бути зв'язаний із кількістю укладачків, швидкістю та способом нанесення, температурою на об'єкті. Кожна хвилина перебування змішаного комплекту матеріалу («А» + «В») у великому об'ємі (у відрі) скорочує час життя, а отже, і час оброблення матеріалу. Прагніть замішувати таку кількість складу, щоб час вироблення одного замішування становив не більш ніж 15-20 хвилин. Нанесення матеріалу Матеріал MasterTop® P 617 наноситься на основу металевим шпателем «на сдір» або методом «офарбування» за допомогою валика із синтетичним ворсом. В окремих випадках (наприклад, сильнопориста основа) доцільно наносити склад за допомогою гумового сквіджу з подальшою прокаткою валиком. У процесі нанесення ґрунтувального складу не допускати утворення калюж і патьоків. Шар ґрунту має наноситися рівномірно. Нанесення матеріалу треба починати від стіни протилежним виходом. У приміщеннях зі складною геометрією рекомендуємо заздалегідь продумати графік і план робіт із заливання. Якщо перший ґрунтувальний шар повністю або частково вбрався в основу необхідно нанести матеріал повторно. Для заощадження матеріалу повторне нанесення ґрунту необхідно здійснювати після затвердіння першого шару (терміни затвердіння шару залежать від температурних умов на об'єкті). Загальна витрата матеріалу на ґрунтовку основи залежить від пористості та текстури поверхні. Після нанесення матеріал упродовж 24 годин (за 20 °C) треба захищати від безпосереднього впливу води. У цей період вплив води може викликати на поверхні фарбування в білий колір і/або клейкість поверхні, які неабияк впливають на адгезію з подальшим шаром покриття і обов'язково мають бути видалені. В підсумку: Перед нанесенням основних шарів покриття, правильно заґрунтована поверхня основи має мати вигляд вологого бетону без сухих або матових плям, мати чітко видиму полімерну плівку. Заґрунтована поверхня не має липнути, на ній не має бути калюж або товстих шарів матеріалу, а також візуально видимих пор. На заґрунтованій основі не має бути забруднень, що перешкоджають адгезії, як-от: пил, плями від ГСМ, сліди від гуми, різні шпаклівки та фарби. Всі ці забруднення мають бути повністю видалені. Останній шар ґрунтовки, якщо це передбачено конструкцією покриття, необхідно присипати прогартованим кварцовим піском (витрата та фракція піску визначається конструкцією покриття). Міжшаровий інтервал за температури +23 °C має бути не більш ніж 36 годин. Наступні шари необхідно наносити не раніше, ніж попередній шар досягає стану «на відлип», тобто не липне до пальців під час торкання. Мінімальний і максимальний міжшаровий інтервал може бути більшим або меншим від зазначеного й безпосередньо залежить від температури та вологості на об'єкті. Расход Витрата матеріалу залежить від пористості основи, і може варіюватися від 0,3 кг/м2 до 0,5 кг/м2. Для сильнопористих основ може знадобитися нанесення другого шару ґрунтовки з витратою 0,2-0,4 кг/м2. Витрата піску закидання (нанесення за свіжою ґрунтовкою) фракції 0,3-0,8 мм становить орієнтовно 1, кг/м2